UK

Богусевич Володимир Андрійович

Богусевич Володимир Андрійович (24 липня1902 р., Тотьма 18 липня1978 р., Київ) радянськийісторик і археолог, кандидат історичних наук[1]. Здійснив перші розкопки на КиївськомуПодолі, відкрив вал «міста Ярослава», кам’яний мур Печерського монастиря та майстерню з виробництва смальти[1].

Володимир Андрійович Богусевич
Народився 24 липня1902(1902-07-24)
Тотьма, Вологодська губернія, Російська імперія
Помер 18 липня1978(1978-07-18)(75 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперія СРСР
Діяльність археолог
Alma mater Ленінградський державний педагогічний інститут
Галузь археологія
Ступінь кандидат історичних наук

. . . Богусевич Володимир Андрійович . . .

Народився 24 липня 1902 року в місті ТотьмаВологодської губернії (тепер Вологодської області) Російської імперії.

У 1925 р. завершив навчання у Ленінградському державному педагогічному інституті[2].

У 1929 р. завершив аспірантуру при Інституті археології РАН в Ленінграді[3].

У 1929—1930 рр. працював науковим співробітником Інституту археології РАН у Ленінграді.

У 1930—1931 рр. працював заступником директора Псковського музею.

У 1932—1934 рр. викладав історію у Псковському державному педагогічному існституті.

У 1932 р. у співавторстві з викладачем радпартшколи Н. І. Платоновим написали путівник «Сучасний і стародавній Псков», випуск якого був приурочений до 15-ї річниці Жовтня. Це була перша велика робота, яка містить нариси про дореволюційний Псков, про розвиток міста в роки Радянської влади. Вона знайомила читачів з основними віхами історичного розвитку міста, розповідала про пам’ятні місця, містила статистичні дані та коротку характеристику основних сторін життя Пскова. Це була остання значна робота Псковського суспільства краєзнавства. Книгу, однак, чекала нелегка доля. Після Постанов ЦКВКП(б) і РНК СРСР 1934—1936 рр. про викладання історії авторів у 1937 р. стали дорікати в тому, що вони перебували в полоні установок «школи Покровського», допустили ряд «антинаукових і політичних шкідливих трактувань», а тому вони «не заслуговують політичної довіри».

У Пскові В. А. Богусевич часто виступав з лекціями в міських бібліотеках та університеті культури за темами «Псков — місто-музей», «Феодалізм в Росії» та ін. У «Псковському колгоспнику» він опублікував ряд нотаток про середньовічний Псков, з’явилися його роботи і в центральних журналах. У 1933 р. під керівництвом В. А. Богусевича було проведено археологічні розкопки у с. Васці (північніше Пскова), де виявили язичницькі поховання зі збереженими бронзовими прикрасами. У 1935 р. під його керівництвом проводилися обстеження поблизу сіл Рюха і Васильєво (на території Рюжської сільради Завеличенської волості Псковського повіту, що в 12 км від м. Пскова), де за документами в давнину знаходилися соляні варниці. В. А. Богусевич керував також перебудовою історичної експозиції Псковського музею згідно з марксистським вченням про форми.

У 1935—1941 рр. — заступник директора управління Новгородських музеїв.

У 1935 р. Володимир Андрійович переїхав до Новгорода, де працював заступником директора з наукової частини Управління Новгородських державних музеїв. Постановою Президії АН СРСР від 29 грудня 1938 р. в Новгороді була організована секція Інституту Історії АН СРСР, завданням якої було вивчення письмових та археологічних пам’яток стародавнього Новгорода. Він вів роботу з підготовки дослідження «Військово-оборонні споруди в Північно-Західної Русі XIV—XVI ст.», використовуючи серед інших і матеріали, зібрані в період його роботи в Пскові. Опублікував ряд праць на псковську тематику, брав участь в археологічних розкопках Новгорода.

З початком Другої світової війни В. А. Богусевич займався евакуацією з Новгорода музейних цінностей. В 1943 р. був призваний в Червону Армію, служив комісаром стрілецького взводу, політичним працівником, а після війни поселився в м. Києві.

У 1943—1945 рр. служив в радянській армії, учасник Другої світової війни.

У 1945—1946 рр. працював заступником директора з наукової частини в Державному історико-культурному музеї-заповіднику Києво-Печерської Лаври.

У 1947—1962 рр. був завідувачем відділу Інституту АрхеологіїАН УРСР, від 1947 року старшим науковим співробітникомІнституту археології НАН України[3]. Одночасно, з 1947 р. до 1950 р., викладав археологію на історичному факультеті Київського державного університету. У 1949 р. захистив кандидатськудисертацію[1]. Протягом 1947—1953 рр. керував археологічними розкопками в Києві, Чернігові, Каневі. У 1964 р. він приїжджав в Псков.

Досліджував давньоруськуархеологію, мистецтво та архітектуру. Керував археологічною експедицією у містах: Київ, Чернігів, Путивль. Брав участь і в розкопках у Новгороді.

Він особисто фотографував архітектурні пам’ятники, обстежив Порховську фортецю, пам’ятники на околицях Пскова, бував в Острові, займався історією дзвонів і встановленням імен їх майстрів, вивчав митнікниги 1670—1871 рр. Готував брошуру про Поганкіни палати.

. . . Богусевич Володимир Андрійович . . .

Ця стаття опублікована з веб-сайту Wikipedia. Оригінальна стаття може бути дещо скорочена або змінена. Можливо, деякі посилання були змінені. Текст ліцензований згідно з «Creative Commons – Attribution – Sharealike» [1], а деякі з текстів також можуть бути ліцензовані згідно з умовами «GNU Free Documentation License» [2]. До медіафайлів можуть застосовуватися додаткові умови. Використовуючи цей сайт, ви погоджуєтеся з нашими юридичними сторінками . Веб-посилання: [1] [2]

. . . Богусевич Володимир Андрійович . . .

Back To Top