Білору́ська мо́ва (біл. беларуская мова, biełaruskaja mova, МФА: [bʲɛɫ̪aruskaja mɔva]; історичні назви — ру́ська, литви́нська[2][3][4]) — східнослов’янська моваіндоєвропейськоїмовної сім’ї, є однією зі слов’янських мов, що входять до більшої балто-слов’янської гілки. Є національною мовоюбілорусів і державною мовоюРеспубліки Білорусь, поряд з російською. Загальна кількість носіїв — близько 5 млн, нею розмовляють білоруси та деякі інші представники автохтонного населення Східної Європи.
Білоруська мова має багато спільних рис із українською, ці мови загалом є взаємнозрозумілими. У XIV—XVIII ст. на території України та Білоруси на письмі використовували спільну літературну мову — руську (у Білорусі її називали також литвинською[5]), яку тепер у цих країнах називають відповідно староукраїнською та старобілоруською. За лексикою вона генетично найближча до української мови, приблизно 84 % спільної лексики.[6]
Після відновлення незалежности Білорусі 1991 року й до 1995-го білоруська була єдиною державною мовою країни. За даними першого перепису населення Білоруси 1999 року, 36,7 % (близько 3,686 млн осіб) населення країни вказали білоруську як «мову, якою послуговуються вдома» та 85,6 % (близько 6,984 млн осіб) — як «рідну мову»[7][8]. Інші джерела, як-от Ethnologue, подають близько 2,5 млн активних мовців[9]. Згідно з урядовим дослідженням 2009 року, близько 29,4 % білорусів можуть писати, розмовляти та читати білоруською, тоді як 52,5 % можуть лише читати та розмовляти.
Однак згідно перепису 2019 року, 71,4 % (6 718 557) білорусів розмовляють вдома російською, тоді як білоруську використовують лише 26 % (2 447 764) населення країни. Вказали білоруську як «рідну мову» 54,1 % (5 094 928) громадян Республіки Білорусь, а російську вказали як «рідну мову» 42,3 % (3 983 765)
Найбільше білоруськомовних спілкуються вдома в Городнянській області — 38 % населення регіону. Найменше білоруської можна почути у Вітебській області — всього 12,6 %. Кількість носіїв білоруської мови постійно зменшується, а навчання нею скорочується. Зокрема, в обласних центрах Білоруси немає жодної цілком білоруськомовної школи.[10] У столиці Білоруси під час перепису раптом виявилася найвища з усіх міст частка жителів, для яких білоруська мова є рідною (48.7 %), хоча навіть у Городні лише 43,1 %. При цьому третина мінчан відповіли, що вдома теж говорять білоруською (34,1 %). Подібні ситуації ставлять під сумнів точність і відвертість відповідей білорусів на питання про рідну мову, а подекуди і про мову спілкування.
Зараз, поряд із більш розповсюдженою та офіційно прийнятою кирилицею, історично використовується також традиційний білоруський латинський алфавіт.[11] У 1990-х та 2000-х роках склалося два білоруські ортографії: класичний правопис (тарашкевиця) та офіційний правопис (наркомівка).
. . . Білоруська мова . . .
. . . Білоруська мова . . .
